БАЛЯДА ПРО ДIВЧИНУ-ОСIНЬ



Категории Вiра Вовк (Селянська) ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Вiн зустрiв ïï серед кладки : Дзвоном гула рiка, злiтали соняшнi чайки. Дiвчино, ти — з чужого села, Не вiрю, що пальцi Мережали твоє плаття. Ти — вiдьма, зашiптуєш павукiв. Повела зором, що був замороженим терном. Одне око смiялося, друге ронило сльозу. Вiн бачив срiбнi нитки в косах-розпусницях, I пригадалися срiблом витканi плахти. Ти певно багата, дiвчино, Ховаєш у кутиках уст вередливу усмiшку, Що схожа на примерзлу калину. Так усмiхаються тi, що не мусять тiпати льон. У мене синок, що стругав раз сопiлку, I вже нагнiтив мозоль на долонi, Твоï ж такi, наче на короваях Переплiтали зозуленi крила. Розтулила шипшину на щiчцi, Налила зiницi липовим медом. Ти з другого боку живеш, Там, де згоряє синє камiння Мiж островами дерев осетрових. Бо я — потойбiк, де хата спiває, I шиби смiються очима любоï жiнки. Ти ще й не промовила слова, Хто ти, таємна дiвчино ? Вона мовчала. Дзвонила рiка, Злiтали соняшнi чайки. I вiн забув, хто вiн i де живе, А дiвчина, що була осiнь, Його крiзь пекло кленiв повела.
БАЛЯДА ПРО ДIВЧИНУ-ОСIНЬ